У сірих осінніх буднях є своє тепло і затишок, воно йде від тих людей, які вміють порадіти за щастя інших, створити таку атмосферу добра, де проростають надія і світлі почуття… Днями в Романковецькому геріатричному відділенні всі, хто там проживає і працює, а також радіо «Сокиряни» стали свідками і учасниками урочистої події – поєднання доль поважних людей…
Бувають моменти у житті людей, коли здається, що ти залишаєшся на окраїні долі. Можливо, так склалися обставини, а, можливо, на те воля Божа. Тому так важливо знайти ту опору, яка не дасть впасти тілом і духом, підтримає, допоможе, прихистить у часи негоди.
Саме таким притулком для людей, які опинилися в складних життєвих обставинах, а особливо похилого віку, стає Сокирянський територіальний центр соціального обслуговування населення. Тут з трепетом, розумінням та терпінням ставляться до всіх, кого вони обслуговують. Створюють оптимальні умови проживання, лікування, спілкування, аби люди, які знаходяться під їх опікою, називали це місце домівкою.
На жаль, інколи доля непередбачувана… Вона залишає тебе наодинці, забирає усіх твоїх рідних та близьких. І як у ці моменти важливо не захлинутися цією хвилею самотності, непотрібності та відчаю. Саме це бажання родинного затишку, якого позбавлені літні люди із геріатричного відділення Сокирянського терцентру, штовхає на пошук рідної душі, людини, яка вислухає, зрозуміє, підтримає у хвилини скрути.
Радісно, що саме під дахом Терцентру знайшли одна одну дві споріднених душі. Вони виявили бажання стати сім’єю, опорою та підтримкою один одному. Як приємно, що люди настільки поважного віку не втратили людськості, любові, відчуття відповідальності за близьких. Здавалось би, поважні, високолітні, все пройдено і прожито та пережито. Та, виявляється, і у 80 обійми – ніжні, увага – взаємна і серця, наповнені добром.
Ганна Степанівна родом із Сокирян. Після смерті чоловіка, із яким прожила 53 роки, залишилася зовсім сама. Прихисток знайшла під дахом геріатричного відділення, де проживає вже 5 років.
Григорій Миколайович майже все своє життя прожив в селі Олексіївка. Має сина, невістку та онучку, але ті кращої долі шукають за кордоном. Так як дружина Григорія Миколайовича померла, діти одинокого батька залишили під наглядом племінника. Та старенький не захотів бути тягарем для родичів і ось уже рік проживає в тому ж геріатричному відділенні у селі Романківці.
Здавалося б, що нічого спільного між цими людьми немає, але доля вирішила інакше. Ставши один для одного підтримкою, цікавим співрозмовником та відрадою, навіть на старості літ люди не відцуралися від почуттів і створюють той родинний затишок, якого їм так не вистачало у стінах їх нової оселі.
Привітати із таким приємним рішенням своїх підопічних до геріатричного відділення завітала керівник Територіального центру соціального обслуговування населення Наталя Миколаївна Гановська. Чуйними словами побажань пані Наталя висловила всю ту радість та гордість, яку відчувають вона та працівники відділення за новостворену пару споріднених душ.
Неймовірно радісно стає від того, що мені випала така можливість поспілкуватися із цими людьми. Із зустрічі винесла урок: «Не важливо, скільки тобі років, важливо, щоб любов і людськість завжди залишалися у твоєму серці та душі». Тоді будь-які життєві бурі, проблеми та незгоди переживати легше. Коли поруч із тобою людина, яка тебе підтримує та розуміє, можна подолати труднощі та вистояти на життєвому шляху, який підкидає нам часом зовсім нелегкі завдання.
